Втрата волосся має десятки причин, і перша діагностична задача — не порахувати волоски на подушці, а зрозуміти, яка з двох принципово різних моделей випадіння відбувається: андрогенетична чи дифузна. Від цього залежить увесь подальший протокол, і помилка на цьому етапі означає місяці лікування не того, що потрібно.
Якщо волосся випадає більше кількох тижнів поспіль, порідіння помітне в дзеркалі, або аналізи вже здавали, а відповіді немає, — має сенс звернутися не до косметолога, а саме до трихолог у Дніпрі, який спершу проведе трихоскопію і призначить лабораторне обстеження, а вже потім підбере протокол.
Андрогенетична алопеція: механізм
В основі андрогенетичної алопеції — підвищена чутливість волосяних фолікулів до дигідротестостерону (ДГТ), похідного тестостерону. У генетично схильних людей ДГТ поступово скорочує фазу активного росту волосини (анаген) і подовжує фазу спокою, через що фолікул мініатюризується: волосина стає тоншою, коротшою, зрештою — пушковою, а потім фолікул атрофується повністю.
У чоловіків процес має характерну локалізацію — скроні та тім’я. У жінок картина інша: дифузне порідіння в зоні проділу та маківки, при цьому лінія росту волосся спереду зазвичай зберігається. Це не косметичний дефект, а гормонозалежний процес, який без втручання прогресує роками.
Дифузна алопеція: інший механізм, інша причина
Телогенове випадіння (дифузна алопеція) працює за іншим сценарієм. Стресовий фактор — важка хвороба, операція, пологи, різке схуднення, дефіцит заліза чи феритину, порушення роботи щитоподібної залози, деякі медикаменти — одномоментно переводить велику частку фолікулів у фазу телогену. Через 2–3 місяці після самого тригера ці фолікули синхронно випадають, і пацієнт бачить різке, дифузне порідіння по всій голові, а не в конкретній зоні.
Ключова відмінність для пацієнта: дифузна алопеція за своєю природою зворотна, якщо усунути причину. Андрогенетична — прогресуюча і потребує постійної підтримувальної терапії.
Трихоскопія як інструмент диференціації
Трихоскопія — це огляд шкіри голови й волосяних стрижнів під багаторазовим збільшенням за допомогою дерматоскопа. Метод дозволяє оцінити анізотрихоз — різницю в діаметрі сусідніх волосин, характерну ознаку андрогенетичного процесу, — відсоток мініатюризованих фолікулів, щільність волосся на квадратний сантиметр і стан перифолікулярної шкіри. На відміну від біопсії, це неінвазивна процедура, яку можна повторювати в динаміці для оцінки ефективності лікування.
Оскільки дифузна алопеція найчастіше має конкретну лабораторну причину, повноцінна діагностика включає аналізи: феритин (не лише гемоглобін — дефіцит заліза може проявлятися випадінням волосся ще до розвитку анемії), тиреотропний гормон, за показаннями — вітамін D і цинк.
Сучасні протоколи терапії
Для андрогенетичної алопеції базова терапія — топічний міноксидил, що подовжує фазу анагену; за показаннями лікар може розглянути системну терапію, що знижує вплив ДГТ на фолікул, — рішення приймається індивідуально з урахуванням протипоказань. Апаратно-ін’єкційні методи — плазмоліфтинг (PRP, ін’єкції власної збагаченої тромбоцитами плазми пацієнта) та мезотерапія з підібраними коктейлями мікроелементів і вітамінів — застосовуються як підтримувальна терапія, що стимулює фолікул і уповільнює мініатюризацію.
Для дифузної алопеції протокол принципово інший: спершу корекція виявленого дефіциту чи основного захворювання, і лише за потреби — додаткова підтримка росту волосся. Лікувати симптом без причини в такому випадку малоефективно.
